люба
ЛЮБА́, и́, ж., діал. Любов.
І з такою-то любою він дивиться на свої новенькі жовтенькі рукавички (Вовчок. І, 1955, 331);
[Русалка:] Вода ж не держить сліду від рана до обіду, так, як твоя люба або моя журба! (Л. Укр., III, 1952, 189);
— Такої великої люби видом не видали! (Черемш., Тв., 1960, 211).
Словник української мови (СУМ-11)