любаска
ЛЮ́БА́СКА, и, ж., діал.
Жін. до люба́с.
Була [Пазя] любаскою Івана. Про це знало ціле село, знала навіть Іванова жінка (Л. Мартович);
Князь Ярослав і його любаска Анастасія раювали чи не на сьомому небі (В. Чемерис);
Любка, хоч і бандитська любаска, але ж мусила десь офіційно працювати (А. Кокотюха).
Словник української мови (СУМ-20)