1. Словник української мови у 20 томах

любаска

ЛЮ́БА́СКА, и, ж., діал.

Жін. до люба́с.

Була [Пазя] любаскою Івана. Про це знало ціле село, знала навіть Іванова жінка (Л. Мартович);

Князь Ярослав і його любаска Анастасія раювали чи не на сьомому небі (В. Чемерис);

Любка, хоч і бандитська любаска, але ж мусила десь офіційно працювати (А. Кокотюха).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. любаска — люба́ска іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. любаска — ЛЮБА, ЛЮБКА, див. КОХАНКА. Словник синонімів Караванського
  3. любаска — див. кохана Словник синонімів Вусика
  4. любаска — -и, ж., діал. Коханка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. любаска — КОХА́НКА (жінка або дівчина, що перебуває в позашлюбному зв'язку з чоловіком), ЛЮ́БКА розм., ПОЛЮБО́ВНИЦЯ розм., ПА́СІЯ заст., ЛЮБА́СКА діал. Став вимагати (пан), щоб малював його утриманок, яких було... Ат, що лічити чужих коханок!.. (Вас. Словник синонімів української мови
  6. любаска — Люба́ска, -ски, -сці; -ба́ски, -ба́сок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. любаска — ЛЮБА́СКА, и, ж., діал. Жін. до люба́с. Була [Пазя] любаскою Івана. Про це знало ціле село, знала навіть Іванова жінка (Март., Тв., 1954, 228); Нам пораяли одну молоду багату купчиху, чоловік якої кинув її і втік з любаскою до Варшави (Козл., Сонце.., 1957, 126). Словник української мови в 11 томах