любва
ЛЮБВА́, и́, ж., діал.
Любов.
Тоді любва бере, як достатки є (Номис);
Збіга мені на думку, – з чого-то береться часом, чим держиться та, мовляв, уподоба, чи любва? (Марко Вовчок);
Її очі з любвою спочили на гарному, трохи обпаленому сонцем лиці, на зграбному стані і на білих руках сина (І. Франко);
Рад би добутись на волю І летіти в безмежні простори, .. І любвою упасти на душі, Як дощ тихий паде серед суші (Б. Лепкий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- любва — любва́ іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
- любва — -и, ж., діал. Любов. Великий тлумачний словник сучасної мови
- любва — КОХА́ННЯ (глибока сердечна прихильність до особи іншої статі), ЛЮБО́В, ПОЧУТТЯ́, ЗАКОХА́ННЯ розм., ЛЮ́БОЩІ, ЛЮ́БІСТЬ розм., УПОДО́БА (ВПОДО́БА) діал., ЛЮБВА́ (ЛЮБА́) діал., МИ́ЛІСТЬ заст.; ПРИ́СТРАСТЬ, ЖАГА́ (сильне, нестримне почуття). Словник синонімів української мови
- любва — ЛЮБВА́, и́, ж., діал. Любов. Збіга мені на думку, — з чого-то береться часом, чим держиться та, мовляв, уподоба, чи любва? (Вовчок, VI, 1956, 287); Її очі з любвою спочили на гарному, трохи обпаленому сонцем лиці, на зграбному стані і на білих руках сина (Фр., III, 1950, 371). Словник української мови в 11 томах
- любва — Любва́, -ви ж. = любов. Тоді любви бере, як достатки є. Ном. № 8921. Словник української мови Грінченка