1. Словник української мови в 11 томах

любва

ЛЮБВА́, и́, ж., діал. Любов.

Збіга мені на думку, — з чого-то береться часом, чим держиться та, мовляв, уподоба, чи любва? (Вовчок, VI, 1956, 287);

Її очі з любвою спочили на гарному, трохи обпаленому сонцем лиці, на зграбному стані і на білих руках сина (Фр., III, 1950, 371).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. любва — любва́ іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. любва — -и, ж., діал. Любов. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. любва — ЛЮБВА́, и́, ж., діал. Любов. Тоді любва бере, як достатки є (Номис); Збіга мені на думку, – з чого-то береться часом, чим держиться та, мовляв, уподоба, чи любва?... Словник української мови у 20 томах
  4. любва — КОХА́ННЯ (глибока сердечна прихильність до особи іншої статі), ЛЮБО́В, ПОЧУТТЯ́, ЗАКОХА́ННЯ розм., ЛЮ́БОЩІ, ЛЮ́БІСТЬ розм., УПОДО́БА (ВПОДО́БА) діал., ЛЮБВА́ (ЛЮБА́) діал., МИ́ЛІСТЬ заст.; ПРИ́СТРАСТЬ, ЖАГА́ (сильне, нестримне почуття). Словник синонімів української мови
  5. любва — Любва́, -ви ж. = любов. Тоді любви бере, як достатки є. Ном. № 8921. Словник української мови Грінченка