любва

ЛЮБВА́, и́, ж., діал.

Любов.

Тоді любва бере, як достатки є (Номис);

Збіга мені на думку, – з чого-то береться часом, чим держиться та, мовляв, уподоба, чи любва? (Марко Вовчок);

Її очі з любвою спочили на гарному, трохи обпаленому сонцем лиці, на зграбному стані і на білих руках сина (І. Франко);

Рад би добутись на волю І летіти в безмежні простори, .. І любвою упасти на душі, Як дощ тихий паде серед суші (Б. Лепкий).

Значення в інших словниках

1. любва — любва́ іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. любва — -и, ж., діал. Любов.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. любва — КОХА́ННЯ (глибока сердечна прихильність до особи іншої статі), ЛЮБО́В, ПОЧУТТЯ́, ЗАКОХА́ННЯ розм., ЛЮ́БОЩІ, ЛЮ́БІСТЬ розм., УПОДО́БА (ВПОДО́БА) діал., ЛЮБВА́ (ЛЮБА́) діал., МИ́ЛІСТЬ заст.; ПРИ́СТРАСТЬ, ЖАГА́ (сильне, нестримне почуття).  Словник синонімів української мови
4. любва — ЛЮБВА́, и́, ж., діал. Любов. Збіга мені на думку, — з чого-то береться часом, чим держиться та, мовляв, уподоба, чи любва? (Вовчок, VI, 1956, 287); Її очі з любвою спочили на гарному, трохи обпаленому сонцем лиці, на зграбному стані і на білих руках сина (Фр., III, 1950, 371).  Словник української мови в 11 томах
5. любва — Любва́, -ви ж. = любов. Тоді любви бере, як достатки є. Ном. № 8921.  Словник української мови Грінченка