любаска
ЛЮБА́СКА, и, ж., діал. Жін. до люба́с.
Була [Пазя] любаскою Івана. Про це знало ціле село, знала навіть Іванова жінка (Март., Тв., 1954, 228);
Нам пораяли одну молоду багату купчиху, чоловік якої кинув її і втік з любаскою до Варшави (Козл., Сонце.., 1957, 126).
Словник української мови (СУМ-11)