людинолюб

ЛЮДИНОЛЮ́Б книжн. (той, хто любить людей, готовий допомагати їм), ЛЮДИНОЛЮ́БЕЦЬ книжн., ГУМАНІ́СТ. — Ви людинолюб, Сергію, — сказав Михайло Петрович. — Ця любов і веде вас усюди (М. Олійник); В перекладацькій скарбниці Максима Рильського є і "Мізантроп". Дивна річ: йому, пристрасному і послідовному людинолюбцеві, випало перекласти комедію Мольєра, героя якого вважають людиноненависником (Ю. Мартич); Шота Руставелі в творі "Витязь у тигровій шкурі" виступає великим гуманістом із світовими загальнолюдськими ідеями (О. Корнійчук).

Значення в інших словниках

1. людинолюб — людинолю́б іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. людинолюб — див. Добрий  Словник синонімів Вусика
3. людинолюб — -а, ч., книжн. Те саме, що людинолюбець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. людинолюб — ЛЮДИНОЛЮ́Б, а, ч., книжн. Те саме, що людинолю́бець. Як людинолюб і письменник, Михайло Коцюбинський глибоко вивчає світогляд, побут селянства (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. людинолюб — ЛЮДИНОЛЮ́Б, а, ч., книжн. Те саме, що людинолю́бець. Незламний людинолюб і оптиміст, він [Т. Шевченко] прорікав: караюсь, мучуся… але не каюсь! (Літ. газ., 10.ІІІ 1961, 1).  Словник української мови в 11 томах