людинолюбний

ЛЮ́ДЯНИЙ (уважний, чуйний до інших людей), ГУМА́ННИЙ, ЩИ́РИЙ, ЛЮ́ДСЬКИ́Й, ЛЮДИНОЛЮ́БНИЙ, ЧОЛОВІ́ЧНИЙ заст., ЛЮДНИ́Й діал. Найбільше товаришувала (Зоня) з ученицею Галею, дочкою місцевого поштаря, .. чоловіка дуже людяного і вразливого на людську нужду (О. Ковінька); Наскрізь гуманний, чоловічний — Франко оддає своє серце і всі свої симпатії тим, хто в "поті чола" добуває хліб (М. Коцюбинський); Тепер виряджає (діточок) хороших, добрих і щирих, а доведеться, може, таких побачити, що бодай не діждати нікому! (Марко Вовчок); Треба було хоч вибачитись перед Галкою, сказати їй щось тепле, просте, людське (Ю. Мушкетик); Гуманістична естетика Горького, людинолюбна і людинознавча могутність його генія знайшли відгомін у широкому колі демократичних митців ХХ ст. (з журналу). — Пор. добрози́чливий.

Значення в інших словниках

1. людинолюбний — людинолю́бний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. людинолюбний — див. Добрий  Словник синонімів Вусика
3. людинолюбний — -а, -е, книжн. Сповнений любові до людини. || Стос. до людинолюбства.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. людинолюбний — ЛЮДИНОЛЮ́БНИЙ, а, е, книжн. Сповнений любові до людини. – Господи Боже наш, – покірно і щиро читала я за ним вечірню молитву, – ..Ти, як милостивий і людинолюбний, прости мені (В.  Словник української мови у 20 томах
5. людинолюбний — ЛЮДИНОЛЮ́БНИЙ, а, е, книжн. Сповнений любові до людини. Шевченко сіяв правду. Сіяв щедро все, що було в його великому людинолюбному серці (Рад. Укр., 9.ІІІ 1964, 2); // Стос. до людинолюбства.  Словник української мови в 11 томах