літун
ЛІТУ́Н зневажл. (той, хто часто змінює місце роботи, шукаючи вигоди), ПЕРЕКОТИ́ПО́ЛЕ ірон. — У нас, на паротягобудівному, таких звуть літунами, еге ж, — каже він, — дезертирами з трудового фронту (О. Донченко); — Таким я вже перекотиполем вродився. — Згадав (Григорій) свої щорічні мандри і в думках побачив далеке марево лугів та степів (М. Стельмах).
ЛЬО́ТЧИК (водій літака), ПІЛО́Т, АВІА́ТОР, ЛІТУ́Н. Льотчик повинен уміти зберігати напрям на зльоті (О. Ільченко); Літак ставав живою істотою, а мозгом і серцем його був спокійний пілот Волох (В. Собко); Сашко Птаха.. вирішив зробитися авіатором, а не моряком. Адже моряк панував тільки над водною стихією, а літун панував над водами, землями і самим повітрям (Ю. Смолич).
Словник синонімів української мови