літун

літу́н

-а, ч.

1》 Той, хто літає, має здатність літати.

|| Про дитячу забавку, яка має назву змія.

2》 перен., зневажл. Той, хто часто міняє місце роботи, шукаючи особистої вигоди.

Значення в інших словниках

1. літун — літу́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. літун — Пілот, авіятор, св. льотчик; (непосидющий) перекотиполе, перелітний птах.  Словник синонімів Караванського
3. літун — ЛІТУ́Н, а́, ч. 1. Той, хто літає, має здатність літати. Над лісом кружляли високо-високо соколи та шуліки, .. найбистріші літуни між птицями (Юліан Опільський); Сокіл. Або ще – боривітер. Кращий сокіл у роду соколів.  Словник української мови у 20 томах
4. літун — ЛІТУ́Н зневажл. (той, хто часто змінює місце роботи, шукаючи вигоди), ПЕРЕКОТИ́ПО́ЛЕ ірон. — У нас, на паротягобудівному, таких звуть літунами, еге ж, — каже він, — дезертирами з трудового фронту (О. Донченко); — Таким я вже перекотиполем вродився.  Словник синонімів української мови
5. літун — Літу́н, -на́; -туни́, -ні́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. літун — ЛІТУ́Н, а́, ч. 1. Той, хто літає, має здатність літати. Над лісом кружляли високо-високо соколи та шуліки, ..найбистріші літуни між птицями (Оп., Іду..  Словник української мови в 11 томах