лічитися
ВВАЖА́ТИСЯ (УВАЖА́ТИСЯ) ким, чим, яким, за кого-що (визнаватися ким-, чим-небудь, якимсь, прирівнюватися до когось, чогось), ЛІЧИ́ТИСЯ, РАХУВА́ТИСЯ, СПРИЙМА́ТИСЯ як хто, що, ПРИЙМА́ТИСЯ за кого-що, МА́ТИСЯ розм. рідко, ПОВАЖА́ТИСЯ розм. рідко, ЗНА́ЧИТИСЯ діал. Він вважався досить серйозною і принциповою людиною (Ю. Збанацький); Баран уважався за родовитого поляка (І. Франко); Наша сім'я лічилася за людей середнього достатку (Панас Мирний); Махання за биття не рахується (М. Номис); Слово, сказане ним (учителем), ..сприймалося в селі як незаперечна істина (І. Багмут); Ревнощі ніколи й ніде не приймаються за докази (П. Загребельний); У вельможної шляхти мались (схизматки) за.. принижені тварі (М. Старицький); Сама послідня дівка у нашому селі так би не зробила, як моя дочка, що поважалася за саму першу!.. (Г. Квітка-Основ'яненко); Я стала у них за служницю.. Нібито значилося, що й вони мені помагають (І. Франко).
ЗНА́ЧИТИСЯ (перебувати в складі кого-, чого-небудь, бути внесеним до якогось списку), ЧИ́СЛИТИСЯ, ЛІЧИ́ТИСЯ рідше; ПИСА́ТИСЯ заст. (бути внесеним до якогось списку). Люди ми не слобідські. Раніше за Томарівською волостю значились, а тепер до Борисівської нас приписано (А. Шиян); Командир танка Юрій Васильович Запара числиться в списку зниклих безвісти (О. Донченко); В Уманщині лічаться і деякі села подолянські (А. Свидницький); — І тепер опошнянці зовуть його (містечко Опішню) городом, хоч воно всюди містечком пишеться... (Панас Мирний). — Пор. 2. бу́ти.
НАРАХО́ВУВАТИСЯ безос., у чому (бути, існувати де-небудь або в складі чого-небудь у певній кількості), НАЛІ́ЧУВАТИСЯ, ЛІЧИ́ТИСЯ рідше. Біля двадцяти опублікованих — повних і часткових — перекладів і переспівів "Слова" налічується в українській літературі (М. Рильський); Від села на вигін, до табору, лічиться не більше трьох кілометрів (І. Ле). — Пор. 2. бу́ти, 1. набира́тися.
ЛІКУВА́ТИСЯ (вживати заходів до одужання), ЛІЧИ́ТИСЯ рідше, КОРУВА́ТИСЯ діал. — Док.: полічи́тися. Майже чотири місяці лікувалась (Тамара), спершу в польовому госпіталі, а потім у Львівській лікарні (А. Хижняк); — Казав, що в мене нерви; ..як не лічитимусь зачасу, заздалегідь, то може бути погано (І. Нечуй-Левицький); Він мені сказав, що я зовсім недаремне їду в Сан-Ремо, бо мені таки ще треба коруватись (Леся Українка); — Ви б порадились лікаря, полічилися б, — говорив о. Василь, зупиняючи погляд на її восковому лиці (М. Коцюбинський).
Словник синонімів української мови