лічитися

ВВАЖА́ТИСЯ (УВАЖА́ТИСЯ) ким, чим, яким, за кого-що (визнаватися ким-, чим-небудь, якимсь, прирівнюватися до когось, чогось), ЛІЧИ́ТИСЯ, РАХУВА́ТИСЯ, СПРИЙМА́ТИСЯ як хто, що, ПРИЙМА́ТИСЯ за кого-що, МА́ТИСЯ розм. рідко, ПОВАЖА́ТИСЯ розм. рідко, ЗНА́ЧИТИСЯ діал. Він вважався досить серйозною і принциповою людиною (Ю. Збанацький); Баран уважався за родовитого поляка (І. Франко); Наша сім'я лічилася за людей середнього достатку (Панас Мирний); Махання за биття не рахується (М. Номис); Слово, сказане ним (учителем), ..сприймалося в селі як незаперечна істина (І. Багмут); Ревнощі ніколи й ніде не приймаються за докази (П. Загребельний); У вельможної шляхти мались (схизматки) за.. принижені тварі (М. Старицький); Сама послідня дівка у нашому селі так би не зробила, як моя дочка, що поважалася за саму першу!.. (Г. Квітка-Основ'яненко); Я стала у них за служницю.. Нібито значилося, що й вони мені помагають (І. Франко).

ЗНА́ЧИТИСЯ (перебувати в складі кого-, чого-небудь, бути внесеним до якогось списку), ЧИ́СЛИТИСЯ, ЛІЧИ́ТИСЯ рідше; ПИСА́ТИСЯ заст. (бути внесеним до якогось списку). Люди ми не слобідські. Раніше за Томарівською волостю значились, а тепер до Борисівської нас приписано (А. Шиян); Командир танка Юрій Васильович Запара числиться в списку зниклих безвісти (О. Донченко); В Уманщині лічаться і деякі села подолянські (А. Свидницький); — І тепер опошнянці зовуть його (містечко Опішню) городом, хоч воно всюди містечком пишеться... (Панас Мирний). — Пор. 2. бу́ти.

НАРАХО́ВУВАТИСЯ безос., у чому (бути, існувати де-небудь або в складі чого-небудь у певній кількості), НАЛІ́ЧУВАТИСЯ, ЛІЧИ́ТИСЯ рідше. Біля двадцяти опублікованих — повних і часткових — перекладів і переспівів "Слова" налічується в українській літературі (М. Рильський); Від села на вигін, до табору, лічиться не більше трьох кілометрів (І. Ле). — Пор. 2. бу́ти, 1. набира́тися.

ЛІКУВА́ТИСЯ (вживати заходів до одужання), ЛІЧИ́ТИСЯ рідше, КОРУВА́ТИСЯ діал. — Док.: полічи́тися. Майже чотири місяці лікувалась (Тамара), спершу в польовому госпіталі, а потім у Львівській лікарні (А. Хижняк); — Казав, що в мене нерви; ..як не лічитимусь зачасу, заздалегідь, то може бути погано (І. Нечуй-Левицький); Він мені сказав, що я зовсім недаремне їду в Сан-Ремо, бо мені таки ще треба коруватись (Леся Українка); — Ви б порадились лікаря, полічилися б, — говорив о. Василь, зупиняючи погляд на її восковому лиці (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лічитися — 1. лікуватися, див. лічити 2. це вважати на Словник чужослів Павло Штепа
  2. лічитися — лічи́тися 1 дієслово недоконаного виду бути в певній кількості; визначатися лічи́тися 2 дієслово недоконаного виду лікуватися розм. Орфографічний словник української мови
  3. лічитися — ЛІЧИ́ТИСЯ¹, лічу́ся, лі́чишся, недок. 1. в чому, де. Бути в певній кількості; // Входити до складу чого-небудь, належати до чогось. В Уманщині лічаться і деякі села подолянські (Свидн. Словник української мови в 11 томах
  4. лічитися — ЛІЧИ́ТИСЯ¹, лічу́ся, лі́чишся, недок. 1. Входити до складу чого-небудь, належати комусь, до чогось. В Уманщині лічаться і деякі села подолянські (А. Свидницький); Письмові столи за нами лічаться (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  5. лічитися — I лічуся, лічишся, недок. 1》 в чому, де. Бути в певній кількості. || Входити до складу чого-небудь, належати до чогось. || Перебувати на певній посаді, службі, бути занесеним у певні списки і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. лічитися — Лічи́тися, -чу́ся, -чишся гл. 1) Считаться. 2) Лѣчиться. Я буду лічитись дома. Левиц. Пов. 112. Словник української мови Грінченка