лічити

ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) ким, чим, яким, за кого-що (ставити на рівень із ким-, чим-небудь, прирівнювати до когось, чогось, ВИЗНАВА́ТИ, ПРИЗНАВА́ТИ, ЛІЧИ́ТИ рідко, ПРИЙМА́ТИ (за кого-що), МА́ТИ розм., ПОЧИ́ТУВАТИ заст., ПОЧИТА́ТИ заст. (за кого-що); ПОЧУВА́ТИ у спол. із сл. себе, ким, чим, рідко; ВБАЧА́ТИ (УБАЧА́ТИ), БА́ЧИТИ (у кому, чому кого, що). — Док.: призна́ти, ви́знати, порахува́ти, прийня́ти. Лаврін уже вважав себе за господаря (І. Нечуй-Левицький); Говорили всі одразу, говорив кожен голосно, мов бесідників своїх уважав за глухих (А. Головко); Визнати картину шедевром; Я себе не лічу за вірші віршівника (Панас Мирний); Він приймає переодягнену Онисю за доньку господаря (Д. Бедзик); (Хороший:) Так ви мене за приятеля маєте? (Олена Пчілка); Він почитує.. всіх немужиків за інакшу породу людей (Лесь Мартович); (Мар'яна:) Не маю я злих думок до тебе, бо за брата почитаю (С. Васильченко); — Почувай себе з нами не наймичкою, а господинею в хаті... (О. Гончар); З самого початку вбачали в ньому не стільки цезаря, скільки відважного авантюриста (О.Гончар); Вбачати в комусь свого противника.

РАХУВА́ТИ (називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму), ЛІЧИ́ТИ, ВИЛІ́ЧУВАТИ, ЗЛІ́ЧУВАТИ розм., ЧИ́СЛИТИ розм.; ПЕРЕРАХО́ВУВАТИ (встановлювати кількість когось, чогось). — Док.: порахува́ти, зрахува́ти діал. нарахува́ти, полічи́ти, ви́лічити, злічи́ти, почи́слити, перерахува́ти. Вийшли діти на узлісся, Рахувать гриби взялися (І. Нехода); Комбат став лічити на пальцях (О. Гончар); (Мохаммед:) Я злічив всі зморшки у неї на обличчі... (Леся Українка); Дні з нетерпінням я числив, і от моя мрія збулася (М. Зеров); — Ой, скільки там гармат за горою — не годен перерахувати! (О. Гончар). — Пор. підрахо́вувати.

ЛІКУВА́ТИ (застосовувати будь-які медичні засоби для припинення захворювання), ЛІЧИ́ТИ рідко, ЛІКАРЮВА́ТИ розм., ГО́ЇТИ розм. рідше, КОРУВА́ТИ діал., КУРУВА́ТИ діал. — Док.: полічи́ти. Доктор вивчив пацієнтку і вирішив лікувати її самогіпнозом (Ю. Смолич); Доктор Фішер лічив хворих із сорок літ (О. Маковей); Три дні полічили, а там сказали, що умер багатир (Словник Б. Грінченка); Об'явіть, будь ласка, землякам, чи не схоче хто у нас (у Миргороді) лікарювати (В. Самійленко); Дід пам'ятав, як його одного разу, ще замолоду, побито... Дак тоді гоїв його Гарасим Савчук — ото був превеликий знахар! (Б. Грінченко); Се (істерія) річ не така-то страшна, хоч і загайна, бо корувати її треба гігієною та водою (Леся Українка); Пішла баба і куди! Як свята курує; Пройшло уже кілька літ, Ба, і ксьондз хорує (С. Руданський). — Пор. виліко́вувати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лічити — лічи́ти 1 дієслово недоконаного виду визначати кількість лічи́ти 2 дієслово недоконаного виду лікувати рідко Орфографічний словник української мови
  2. лічити — Лічити1. Рахувати, обчислювати. Якби лічити на кождий гектар (фальча) землі на цілу Буковину, гурт на гурт навіть по 2. 000 корон, що є добре раховано, то за тих 15 міліонів корон, які ми щороку пропиваємо, можна би закупити в однім році... Українська літературна мова на Буковині
  3. лічити — Числити, рахувати; підраховувати, нараховувати, вираховувати; (пре. з ч. не) враховувати, брати до уваги; (за кого) мати за, вважати за. Словник синонімів Караванського
  4. лічити — I лічу, лічиш, недок. 1》 неперех. Називати числа у послідовному порядку. || Знати назви і послідовність чисел в яких-небудь межах. 2》 перех. і без додатка. Визначати кількість, суму кого-, чого-небудь. || Вести певні підрахунки. 3》 неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лічити — 1. лікувати, виліковувати, вилікувати, повиліковувати, заліковувати, залікувати, позаліковувати, зліковувати, злікувати, позліковувати, підлікувати, попідліковувати 2. це рахувати Словник чужослів Павло Штепа
  6. лічити — ЛІЧИ́ТИ¹, лічу́, лі́чиш, недок. 1. Називати числа в послідовному порядку. – Лічитиму до трьох: раз!.. два... (О. Довженко); Гострий наконечник списа наблизився до зморшкуватої шиї старого. – Ну?!! Лічу до трьох, і дух з тебе вийде (В. Словник української мови у 20 томах
  7. лічити — воро́н (га́лки́, га́ло́к і т. ін.) лічи́ти, зневажл. Нічого не робити, не працювати, ледарювати. — Матері можна й .. галки лічити, бо вона стара та підтоптана, а дочка повинна працювати. Роби, бо ти ще молода (І. Нечуй-Левицький). курча́т лічи́ти, жарт. Фразеологічний словник української мови
  8. лічити — Лічи́ти, лічу́, лі́чиш, лі́чать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. лічити — ЛІЧИ́ТИ¹, лічу́, лі́чиш, недок.1. неперех. Називати числа у послідовному порядку. — Лічитиму до трьох: раз!.. два… (Довж., І, 1958, 206); // Знати назви і послідовність чисел в яких-небудь межах. Людина навчилася лічити тисячі років тому (Наука.. Словник української мови в 11 томах
  10. лічити — Лічи́ти, -чу́, -чиш гл. 1) Считать. Лічу в неволі дні і ночі і лік забуваю. Шевч. 548. Де гроші лічять, там не пхайсь. Ном. № 5863. 2) Лѣчить. Лічили, лічили, — поки її безталанну в труну положили. Шевч. 330. Словник української мови Грінченка