лічити

ЛІЧИ́ТИ¹, лічу́, лі́чиш, недок.1. неперех. Називати числа у послідовному порядку.

— Лічитиму до трьох: раз!.. два… (Довж., І, 1958, 206);

// Знати назви і послідовність чисел в яких-небудь межах.

Людина навчилася лічити тисячі років тому (Наука.., 9, 1961, 20);

— Він такий тямовитий, що вже сам до тисячі лічить (Стельмах, II, 1962, 107).

2. перех. і без додатка. Визначати кількість, суму кого-, чого-небудь.

Став пан Пістряк лічити; лічить-лічить, а у п’ятій сотні одного козака не долічиться (Кв.— Осн., II, 1956, 161);

— Він в семінарії лічити не вмів навіть гроші… (Вовчок, VI, 1956, 254);

— Скільки ж це буде верстов? — запитав Григорія наш дід Семен.. — А хто їх там лічив, — стримано відповів мандрівник (Довж., І, 1958, 77);

// Вести певні підрахунки.

Курчат восени лічать (Укр.. присл.., 1955, 292);

Щось вічно розмірковував [Мемет], пригадував, лічив і раз у раз бігав у крамничку (Коцюб., І, 1955, 394);

Комбат став лічити на пальцях (Гончар, III, 1959, 249).

◊ Грудки́ лічи́ти [на доро́зі] — дивитися вниз (опустивши очі). Лічи́ти дні (годи́ни, хвили́ни і т. ін.) стежити за часом, з нетерпінням чекаючи кого-, чого-небудь.

Лічу в неволі дні і ночі І лік забуваю. О господи, як-то тяжко Тії дні минають (Шевч., II, 1963, 235);

Не лічи́ти чого — дуже багато чогось.

Не лічив Пилипко, скільки разів приходилося йому падати (Мирний, IV, 1955, 301);

Летить, кричить, шумить орел, Розбитих хвиль не ліче: Їх безліч (Олесь, Вибр., 1958, 61);

Не лічи́ти годи́н (хвили́н і т. ін.) — не стежити за часом.

Не дивлячись на сонце, не лічачи годин, йшла молода пара довгим зеленим яром (Н.-Лев., І, 1956, 154);

Ре́бра лічи́ти (полічи́ти) кому — бити кого-небудь.

— Вилазь, вилазь лишень; я тобі ребра полічу, як ніхто ще тобі їх не лічив… (Мирний, IV, 1955, 60).

3. неперех. Визначати в певній кількості, в певних сумах; нараховувати.

— То скільки ж це вийде орендної плати з пана за сорок три роки, якщо по дев’ять карбованців з десятини лічити? (Стельмах, І, 1962, 357).

4. перех. Рахувати, визначаючи що-небудь як початок відрахунків, одиницю виміру тощо.

Товщину снігового покриву вимірюють снігомірною рейкою.. Лічать від землі до поверхні снігу (Фіз. геогр., 5, 1956, 94);

Ми всі від Жовтня золотого Ведем літа і лічим вік (Мас., Побратими, 1950, 5).

5. перех., перен. Брати до уваги під час підрахунків, визначення чого-небудь і т. ін.; враховувати.

Опріч відомих Вам оповідань я надрукував.. "Посол від чорного царя", оповід. в "Житті і слові" — ото, здається, і все, коли не лічити дрібничок (Коцюб., III, 1956, 195);

Мені за сей час нічого веселого не трапилось, коли не лічити веселого сонця і моря (Л. Укр., V, 1956, 209).

6. перех., за кого — що, ким, чим, перен. Те саме, що вважа́ти.

[Степанида:] От правда на світі! Як жінок, то й не лічать за людину!.. (Кроп., І, 1958, 135);

— А як крадуть [мужики] ліс, то через те, що вони лісом обділені, що панський ліс вони лічать своїм (Коцюб., І, 1955, 462);

Пани і підпанки, що слините з-за брам. — Не вас лічив Тарас За Україну! (Ю. Янов., V, 1959, 67).

ЛІЧИ́ТИ², лічу́, лі́чиш, недок., перех., рідко. Те саме, що лікува́ти.

Дурня вчити, що мертвого лічити (Укр.. присл.., 1955, 250);

Вона набрала зілля Та пішла в палати Лічить його (Шевч., І, 1951, 373);

Розмовляю та синів питаю, Чи давно захорував їх дєдьо, Що йому робили, чим лічили? (Фр., XIII, 1954, 333).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лічити — лічи́ти 1 дієслово недоконаного виду визначати кількість лічи́ти 2 дієслово недоконаного виду лікувати рідко Орфографічний словник української мови
  2. лічити — Лічити1. Рахувати, обчислювати. Якби лічити на кождий гектар (фальча) землі на цілу Буковину, гурт на гурт навіть по 2. 000 корон, що є добре раховано, то за тих 15 міліонів корон, які ми щороку пропиваємо, можна би закупити в однім році... Українська літературна мова на Буковині
  3. лічити — Числити, рахувати; підраховувати, нараховувати, вираховувати; (пре. з ч. не) враховувати, брати до уваги; (за кого) мати за, вважати за. Словник синонімів Караванського
  4. лічити — I лічу, лічиш, недок. 1》 неперех. Називати числа у послідовному порядку. || Знати назви і послідовність чисел в яких-небудь межах. 2》 перех. і без додатка. Визначати кількість, суму кого-, чого-небудь. || Вести певні підрахунки. 3》 неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лічити — 1. лікувати, виліковувати, вилікувати, повиліковувати, заліковувати, залікувати, позаліковувати, зліковувати, злікувати, позліковувати, підлікувати, попідліковувати 2. це рахувати Словник чужослів Павло Штепа
  6. лічити — ЛІЧИ́ТИ¹, лічу́, лі́чиш, недок. 1. Називати числа в послідовному порядку. – Лічитиму до трьох: раз!.. два... (О. Довженко); Гострий наконечник списа наблизився до зморшкуватої шиї старого. – Ну?!! Лічу до трьох, і дух з тебе вийде (В. Словник української мови у 20 томах
  7. лічити — воро́н (га́лки́, га́ло́к і т. ін.) лічи́ти, зневажл. Нічого не робити, не працювати, ледарювати. — Матері можна й .. галки лічити, бо вона стара та підтоптана, а дочка повинна працювати. Роби, бо ти ще молода (І. Нечуй-Левицький). курча́т лічи́ти, жарт. Фразеологічний словник української мови
  8. лічити — ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) ким, чим, яким, за кого-що (ставити на рівень із ким-, чим-небудь, прирівнювати до когось, чогось, ВИЗНАВА́ТИ, ПРИЗНАВА́ТИ, ЛІЧИ́ТИ рідко, ПРИЙМА́ТИ (за кого-що), МА́ТИ розм., ПОЧИ́ТУВАТИ заст., ПОЧИТА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  9. лічити — Лічи́ти, лічу́, лі́чиш, лі́чать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. лічити — Лічи́ти, -чу́, -чиш гл. 1) Считать. Лічу в неволі дні і ночі і лік забуваю. Шевч. 548. Де гроші лічять, там не пхайсь. Ном. № 5863. 2) Лѣчить. Лічили, лічили, — поки її безталанну в труну положили. Шевч. 330. Словник української мови Грінченка