лічити

Лічити1. Рахувати, обчислювати. Якби лічити на кождий гектар (фальча) землі на цілу Буковину, гурт на гурт навіть по 2. 000 корон, що є добре раховано, то за тих 15 міліонів корон, які ми щороку пропиваємо, можна би закупити в однім році 8. 000 гектарів поля (Товариш, 1908, 147).

2. Вважати. Статути “Союза" позволяли лічити себе членами товариства цілі три роки по скінченю університету (Сімович, 1908, 509)

// пол. liczyć — 1) рахувати, враховувати, 2) оцінювати, 3) налічувати, 4) розраховувати (на когось, щось) і рос. считать — 1) рахувати, 2) вважати.

Лічити2. Лікувати. Коли б слуга з вини господаря заслаб, то господар мусить єго власним коштом лічити і не сьміє тих видатків на ліки потручувати із заслуженини (См.-Стоцький, Громада, 15)

// пол. leczyć — лікувати; рос. лечить — лікувати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лічити — лічи́ти 1 дієслово недоконаного виду визначати кількість лічи́ти 2 дієслово недоконаного виду лікувати рідко Орфографічний словник української мови
  2. лічити — Числити, рахувати; підраховувати, нараховувати, вираховувати; (пре. з ч. не) враховувати, брати до уваги; (за кого) мати за, вважати за. Словник синонімів Караванського
  3. лічити — I лічу, лічиш, недок. 1》 неперех. Називати числа у послідовному порядку. || Знати назви і послідовність чисел в яких-небудь межах. 2》 перех. і без додатка. Визначати кількість, суму кого-, чого-небудь. || Вести певні підрахунки. 3》 неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лічити — 1. лікувати, виліковувати, вилікувати, повиліковувати, заліковувати, залікувати, позаліковувати, зліковувати, злікувати, позліковувати, підлікувати, попідліковувати 2. це рахувати Словник чужослів Павло Штепа
  5. лічити — ЛІЧИ́ТИ¹, лічу́, лі́чиш, недок. 1. Називати числа в послідовному порядку. – Лічитиму до трьох: раз!.. два... (О. Довженко); Гострий наконечник списа наблизився до зморшкуватої шиї старого. – Ну?!! Лічу до трьох, і дух з тебе вийде (В. Словник української мови у 20 томах
  6. лічити — воро́н (га́лки́, га́ло́к і т. ін.) лічи́ти, зневажл. Нічого не робити, не працювати, ледарювати. — Матері можна й .. галки лічити, бо вона стара та підтоптана, а дочка повинна працювати. Роби, бо ти ще молода (І. Нечуй-Левицький). курча́т лічи́ти, жарт. Фразеологічний словник української мови
  7. лічити — ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) ким, чим, яким, за кого-що (ставити на рівень із ким-, чим-небудь, прирівнювати до когось, чогось, ВИЗНАВА́ТИ, ПРИЗНАВА́ТИ, ЛІЧИ́ТИ рідко, ПРИЙМА́ТИ (за кого-що), МА́ТИ розм., ПОЧИ́ТУВАТИ заст., ПОЧИТА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  8. лічити — Лічи́ти, лічу́, лі́чиш, лі́чать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. лічити — ЛІЧИ́ТИ¹, лічу́, лі́чиш, недок.1. неперех. Називати числа у послідовному порядку. — Лічитиму до трьох: раз!.. два… (Довж., І, 1958, 206); // Знати назви і послідовність чисел в яких-небудь межах. Людина навчилася лічити тисячі років тому (Наука.. Словник української мови в 11 томах
  10. лічити — Лічи́ти, -чу́, -чиш гл. 1) Считать. Лічу в неволі дні і ночі і лік забуваю. Шевч. 548. Де гроші лічять, там не пхайсь. Ном. № 5863. 2) Лѣчить. Лічили, лічили, — поки її безталанну в труну положили. Шевч. 330. Словник української мови Грінченка