лічіння
РАХУВА́ННЯ, ЛІК, ЛІЧБА́, ЛІЧЕННЯ (ЛІЧІ́ННЯ), ЧИ́СЛЕННЯ, РАХУ́БА заст., РАХУ́НОК розм. Береза здригнувся, ніби застали його за рахуванням крадених грошей (М. Томчаній); Я не літописом холодним Холодний лік веду вікам (М. Рильський); За ці вечори в нього від лічби опухли очі (М. Стельмах); І тут він показав свою енергію та тямучість, свій бистрий розум та вірний спосіб числення (І. Франко); (Кармелюк:) Перебили тобі рахубу, Мошко, ну, та нічого — за спину не ллє, починай знову (С. Васильченко); "Дядькові" доводилось ще раз вести рахунок і під сміх людей признаватися, що таки збився з лічби (М. Стельмах). — Пор. 1. рахува́ти.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лічіння — лічі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- лічіння — -я, с. Дія за знач. лічити I 1-4). Великий тлумачний словник сучасної мови
- лічіння — ЛІЧІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. лічи́ти 1 1 — 4. Словник української мови в 11 томах
- лічіння — Лічі́ння, -ня с. Счетъ. Як на моє лічіння, то він належав (въ больницѣ) тільки на дванадцять карбованців. Лебед. у. Лічма, нар. Счетомъ. Словник української мови Грінченка