лічитися

ЛІЧИ́ТИСЯ¹, лічу́ся, лі́чишся, недок.

1. Входити до складу чого-небудь, належати комусь, до чогось.

В Уманщині лічаться і деякі села подолянські (А. Свидницький);

Письмові столи за нами лічаться (із журн.).

2. Перебувати на певній посаді, службі, бути занесеним у певні списки і т. ін.

В органах безпеки Корж лічився попервах як оперативник (Б. Антоненко-Давидович).

3. Визначатися в певній кількості, у певних сумах; нараховуватися.

– Тихо промовила Орися, – але слухай, Антосю: за що ж я так страшенно каралася, коли й без того моє життя лічилося лишень днями? (М. Старицький);

Час тут зупинився навіки, роки не лічаться, години не відмірюються, тільки дні течуть за днями в монотонності молитов, у безнастанності тяжкої праці (П. Загребельний).

4. перен. Розцінюватися, сприйматися певним чином; уважатися.

Поміж повітовим панством наша сім'я лічилася за людей середнього достатку (Панас Мирний);

Все, що виходе [виходить] з цього, життям обведеного кола, не має тута [у повітових містах ] ніякої ваги, лічиться за не знать що (С. Єфремов).

5. Пас. до лічи́ти¹ 2.

Дуже довго не відрізняли гетьманських особистих і військових грошей; всі вони лічилися вкупі (з наук. літ.).

ЛІЧИ́ТИСЯ², лічу́ся, лі́чишся, недок., прост.

Те саме, що лікува́тися.

Лікареві ліки не дуже пособляють... не самому Зінькові, а й так, як хто лічиться в лікаря, то мало помочі (Б. Грінченко);

У неї [баби] лічитись не дорого, бо вона ціни не назначає, а всякий дає їй скільки може (Леся Українка);

– Пареними кінськими кізяками обкладайся. У нас у Заброді всі так лічилися (Григорій Тютюнник);

Через рік вона мені сказала, шо хвора і шо їй треба лічитися (Ю. Андрухович).