1. Словник української мови у 20 томах

лічниця

ЛІЧНИ́ЦЯ, і, ж., діал.

Лікарня.

З нинішнім днем замикаємо наш приватний шпиталь, а приступаємо до будівлі публічної лічниці в місті (Б. Лепкий);

Матвій, хоч не хоч, мусив запрягти коні і їхати до Шумська до земської лічниці (У. Самчук);

Були перевірені всі корчми, лічниці й монастирі, усі, до кого міг податися хлопець (Г. Пагутяк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лічниця — лічни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. лічниця — Лічни́ця. Лікарня. На знатока бактериольогиї для черновецкого окружного суду іменовано проректора краєвої лічниці др. Гуґа Равбічека (Б., 1909, 75, 1) // пол. lecznica — лікарня. Українська літературна мова на Буковині
  3. лічниця — -і, ж., зах. Лікарня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лічниця — лічни́ця лікарня (перев. для малозабезпечених)(ст)|| = босьня Лексикон львівський: поважно і на жарт