майстерниця

МАЙСТРИ́НЯ (жінка-фахівець з якогось ремесла), МАЙСТЕ́РНИЦЯ, МАЙСТРИ́ХА розм. Роксолана никала по господі неприкаяна, шукаючи розради.. в гаптуванні, що в нім вона була майстриня неперевершена (О. Ільченко); — Ти майстерниця добра. Ось я скоро на сорочку собі наберу. Пошиєш? (А. Шиян).

Значення в інших словниках

1. майстерниця — майсте́рниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. майстерниця — МАЙСТЕ́РНИЦЯ, і, ж. Жін. до майсте́рник. [Принцеса:] Недарма ж я сиділа там на вишці – майстерниця зробилася з пастушки (Леся Українка); – Чудове вишивання. Я й не знала, що ти така майстерниця, – знехотя похвалила стара (З.  Словник української мови у 20 томах
3. майстерниця — МАЙСТЕ́РНИЦЯ, і, ж. Жін. до ма́йстер 3. [Принцеса:] Недарма ж я сиділа там на вишці — майстерниця зробилася з пастушки (Л. Укр., II, 1951, 213); — Чудове вишивання.  Словник української мови в 11 томах