майстерниця
МАЙСТЕ́РНИЦЯ, і, ж. Жін. до ма́йстер 3.
[Принцеса:] Недарма ж я сиділа там на вишці — майстерниця зробилася з пастушки (Л. Укр., II, 1951, 213);
— Чудове вишивання. Я й не знала, що ти така майстерниця, — знехотя похвалила стара (Тулуб, Людолови, II, 1957, 51);
Її руки вправно викладають різні пундики-мундики, на які галицькі попівни змалку великі майстерниці (Кол., Терен.., 1959, 334).
Словник української мови (СУМ-11)