1. Словник української мови в 11 томах

майстерниця

МАЙСТЕ́РНИЦЯ, і, ж. Жін. до ма́йстер 3.

[Принцеса:] Недарма ж я сиділа там на вишці — майстерниця зробилася з пастушки (Л. Укр., II, 1951, 213);

— Чудове вишивання. Я й не знала, що ти така майстерниця, — знехотя похвалила стара (Тулуб, Людолови, II, 1957, 51);

Її руки вправно викладають різні пундики-мундики, на які галицькі попівни змалку великі майстерниці (Кол., Терен.., 1959, 334).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. майстерниця — майсте́рниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. майстерниця — МАЙСТЕ́РНИЦЯ, і, ж. Жін. до майсте́рник. [Принцеса:] Недарма ж я сиділа там на вишці – майстерниця зробилася з пастушки (Леся Українка); – Чудове вишивання. Я й не знала, що ти така майстерниця, – знехотя похвалила стара (З. Словник української мови у 20 томах
  3. майстерниця — МАЙСТРИ́НЯ (жінка-фахівець з якогось ремесла), МАЙСТЕ́РНИЦЯ, МАЙСТРИ́ХА розм. Роксолана никала по господі неприкаяна, шукаючи розради.. в гаптуванні, що в нім вона була майстриня неперевершена (О. Ільченко); — Ти майстерниця добра. Ось я скоро на сорочку собі наберу. Пошиєш? (А. Шиян). Словник синонімів української мови