маячливий

БЕЗУ́МНИЙ (який здійснюється без обдумування, необачно, суперечить вимогам розуму), БЕЗРОЗСУ́ДНИЙ, БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ підсил., МАЯЧНИ́Й підсил., МАЯЧЛИ́ВИЙ підсил. рідше, ШАЛЕ́НИЙ підсил., НАВІЖЕ́НИЙ підсил. розм. А я теж мучився, дивлячись на нього. Я робив усе, що тільки міг, аби відводити його від такої надсильної безумної праці (Г. Хоткевич); Але не для чаю й печива збирається вже третій вечір молодь, не для пустих розмов чи гульбища безрозсудного (П. Колесник); — Софочка пише, що її жених подав до Академії наук божевільний план: добратися до землі Банета на шлюпках. Це ж самогубство (М. Стельмах); План Марусяка був дійсно шалений, побудований скоріше на психології, як на рахунку (Г. Хоткевич); Піди тільки проти їх (людей), зроби що таке, що не в'яжеться з їх навіженими звичаями, так і загукають: не можна! не годиться! (Панас Мирний). — Пор. 1. безглу́здий.

Значення в інших словниках

1. маячливий — маячли́вий 1 прикметник маячний маячли́вий 2 прикметник який видніється  Орфографічний словник української мови
2. маячливий — I -а, -е. Те саме, що маячний. II -а, -е. Який маячить (див. маячити I).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. маячливий — МАЯЧЛИ́ВИЙ¹, а, е. Те саме, що маячни́й. Я писав її [поему] для власної втіхи і забави, химерним, маячливим стилем тієї романтичної школи, де я свої наймиліші молоді роки прожив (Леся Українка); Скільки днів і ночей тривало маячливе його забуття?...  Словник української мови у 20 томах
4. маячливий — МАЯЧЛИ́ВИЙ¹, а, е. Те саме, що маячни́й. Я писав її [поему] для власної втіхи і забави, химерним, маячливим стилем тієї романтичної школи, де я свої наймиліші молоді роки прожив (Л. Укр., IV, 1954, 134); Скільки днів і ночей тривало маячливе його забуття?...  Словник української мови в 11 томах
5. маячливий — Маячли́вий, -а, -е Мечтательный.  Словник української мови Грінченка