маячливий

МАЯЧЛИ́ВИЙ¹, а, е.

Те саме, що маячни́й.

Я писав її [поему] для власної втіхи і забави, химерним, маячливим стилем тієї романтичної школи, де я свої наймиліші молоді роки прожив (Леся Українка);

Скільки днів і ночей тривало маячливе його забуття? Опритомнів уночі, в похмурому бараці, серед таких же, як сам, маслакуватих тифозників (О. Гончар).

МАЯЧЛИ́ВИЙ², а, е.

Який маячить (див. мая́чи́ти¹).

Ці запахи в'ялих рослин, ця млосна й хитлива імла. Сплітаються, в'ються й течуть одним маячливим струмінням (М. Бажан).

Значення в інших словниках

1. маячливий — маячли́вий 1 прикметник маячний маячли́вий 2 прикметник який видніється  Орфографічний словник української мови
2. маячливий — I -а, -е. Те саме, що маячний. II -а, -е. Який маячить (див. маячити I).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. маячливий — БЕЗУ́МНИЙ (який здійснюється без обдумування, необачно, суперечить вимогам розуму), БЕЗРОЗСУ́ДНИЙ, БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ підсил., МАЯЧНИ́Й підсил., МАЯЧЛИ́ВИЙ підсил. рідше, ШАЛЕ́НИЙ підсил., НАВІЖЕ́НИЙ підсил. розм. А я теж мучився, дивлячись на нього.  Словник синонімів української мови
4. маячливий — МАЯЧЛИ́ВИЙ¹, а, е. Те саме, що маячни́й. Я писав її [поему] для власної втіхи і забави, химерним, маячливим стилем тієї романтичної школи, де я свої наймиліші молоді роки прожив (Л. Укр., IV, 1954, 134); Скільки днів і ночей тривало маячливе його забуття?...  Словник української мови в 11 томах
5. маячливий — Маячли́вий, -а, -е Мечтательный.  Словник української мови Грінченка