маячний
МАЯЧНИ́Й, а́, е́.
Стос. до маячення.
Та й усе життя отоді в Обухівці – не віриться, що це була дійсність, а не привиділось у важкому маячному сні (А. Головко);
Неясні маячні образи вимальовувались перед ним (Ю. Бедзик);
// Божевільний, безумний.
У своїх маячних планах завоювання світового панування фашисти відводили Україні особливе місце (з публіц. літ.).
МАЯ́ЧНИЙ, а, е.
Те саме, що маяко́вий.
Маячна башта.
Словник української мови (СУМ-20)