1. Словник української мови у 20 томах

маячний

МАЯЧНИ́Й, а́, е́.

Стос. до маячення.

Та й усе життя отоді в Обухівці – не віриться, що це була дійсність, а не привиділось у важкому маячному сні (А. Головко);

Неясні маячні образи вимальовувались перед ним (Ю. Бедзик);

// Божевільний, безумний.

У своїх маячних планах завоювання світового панування фашисти відводили Україні особливе місце (з публіц. літ.).

МАЯ́ЧНИЙ, а, е.

Те саме, що маяко́вий.

Маячна башта.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маячний — мая́чний прикметник від: мая́к маячни́й прикметник від: мая́чення Орфографічний словник української мови
  2. маячний — Маячливий, манячливий; (- ідею) божевільний, дикий, безумний, маніякальний, нестямний. Словник синонімів Караванського
  3. маячний — I маячн`ий-а, -е. Стос. до маячення. || Божевільний, безумний. Маячні ідеї. II ма`ячний-а, -е. Те саме, що маяковий. Маячна башта. Маячна культура (рослина) — культура, що її висівають разом з іншими культурами, але яка сходить раніше за них і позначає рядки посівів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. маячний — БЕЗУ́МНИЙ (який здійснюється без обдумування, необачно, суперечить вимогам розуму), БЕЗРОЗСУ́ДНИЙ, БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ підсил., МАЯЧНИ́Й підсил., МАЯЧЛИ́ВИЙ підсил. рідше, ШАЛЕ́НИЙ підсил., НАВІЖЕ́НИЙ підсил. розм. А я теж мучився, дивлячись на нього. Словник синонімів української мови
  5. маячний — МАЯ́ЧНИЙ, а, е. Те саме, що маяко́вий. Маячна башта. ∆ Мая́чна культу́ра (росли́на) — культура, що її висівають разом з іншими культурами, але яка сходить раніше за них і позначає рядки посівів. — Колись було підсівали.. Словник української мови в 11 томах
  6. маячний — Мая́чний, -а, -е Видный, замѣтный. То вид маячніший, завидніший був, поки не стригсь, а як чуба збув, то таке гостропике стало. Лубен. у. Словник української мови Грінченка