1. Словник української мови у 20 томах

маячня

МАЯЧНЯ́, і́, ж.

Гарячковий стан хворої людини, що звичайно супроводжується незв'язною, невиразною, беззмістовною мовою.

Ворожки шептали над Маріорою, підкурювали її, поїли зіллям – нічого не помагалось. Та ж сама гарячка, та ж маячня, той же неспокій... (М. Коцюбинський);

[Жура:] Цілий місяць після цієї страшної ночі я лежала непритомна, в маячні (І. Кочерга);

* У порівн. Тепер щодня, як у маячні, Перехрест шукав злочинця (Іван Ле);

// розм. Нездійсненні мрії.

Він – не Євгеній байронічний. Не Ленський, повний маячні (М. Рильський);

Хто їй навіяв ту бредню, Безумну серця маячню, Чар небезпечний і принадний (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);

// зневажл. Божевільні висловлювання, плани, що постають у хворобливій або збоченій уяві.

– Цікаво буде подивитися, як цей самий директор накаже вам здійснювати Каргатову маячню (Ю. Шовкопляс).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маячня — маячня́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. маячня — (в гарячці) маячіння, маячення; (у сні) марення; (бредня) безглуздя, нісенітниця. Словник синонімів Караванського
  3. маячня — див. марення; нісенітниця Словник синонімів Вусика
  4. маячня — -і, ж. Гарячковий стан хворої людини, що звичайно супроводжується незв'язною, невиразною, беззмістовною мовою. || розм. Нездійсненні мрії. || зневажл. Божевільні висловлювання, плани, що постають у хворобливій або збоченій уяві. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. маячня — МА́РЕННЯ (МАРІ́ННЯ) (гарячковий стан хворої чи сонної людини, що звичайно супроводжується незв'язною, невиразною, беззмістовною мовою), МАЯЧНЯ́, МАЯ́ЧЕННЯ (МАЯЧІ́ННЯ), ВЕРЗІ́ННЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. маячня — МАЯЧНЯ́, і́, ж. Гарячковий стан хворої людини, що звичайно супроводжується незв’язною, невиразною, беззмістовною мовою. Ворожки шептали над Маріорою, підкурювали її, поїли зіллям — нічого не помагалось. Словник української мови в 11 томах