маячня
МА́РЕННЯ (МАРІ́ННЯ) (гарячковий стан хворої чи сонної людини, що звичайно супроводжується незв'язною, невиразною, беззмістовною мовою), МАЯЧНЯ́, МАЯ́ЧЕННЯ (МАЯЧІ́ННЯ), ВЕРЗІ́ННЯ розм. Микола раз у раз прокидається, жахається, відганяє страшне марення і, заспокоєний фельдшером чи санітаркою, знов поринає у страхітливий сон (І. Гончаренко); Раптом я зриваю з себе маріння й дрімоти, як намітку: "А чув я сьогодні вночі таки не грамофона!" Аж схопився (С. Васильченко); Ворожки шептали над Маріорою, підкурювали її, поїли зіллям — нічого не помагалось. Та ж сама гарячка, та ж маячня (М. Коцюбинський); Солдат уперто мовчав. Поля доторкнулась до його чола .- воно горіло вогнем. Почалось маячення (В. Гжицький); — Дихати важко... — шепотіла Ліда, немов у маячінні (Д. Ткач); Не довго вчилась я радистській справі, звалилась. Жар. Жага. Верзіння. Тиф (М. Бажан).
Значення в інших словниках
- маячня — маячня́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- маячня — (в гарячці) маячіння, маячення; (у сні) марення; (бредня) безглуздя, нісенітниця. Словник синонімів Караванського
- маячня — див. марення; нісенітниця Словник синонімів Вусика
- маячня — -і, ж. Гарячковий стан хворої людини, що звичайно супроводжується незв'язною, невиразною, беззмістовною мовою. || розм. Нездійсненні мрії. || зневажл. Божевільні висловлювання, плани, що постають у хворобливій або збоченій уяві. Великий тлумачний словник сучасної мови
- маячня — МАЯЧНЯ́, і́, ж. Гарячковий стан хворої людини, що звичайно супроводжується незв'язною, невиразною, беззмістовною мовою. Ворожки шептали над Маріорою, підкурювали її, поїли зіллям – нічого не помагалось. Та ж сама гарячка, та ж маячня, той же неспокій... Словник української мови у 20 томах
- маячня — МАЯЧНЯ́, і́, ж. Гарячковий стан хворої людини, що звичайно супроводжується незв’язною, невиразною, беззмістовною мовою. Ворожки шептали над Маріорою, підкурювали її, поїли зіллям — нічого не помагалось. Словник української мови в 11 томах