маячний

Значення в інших словниках

1. маячний — мая́чний прикметник від: мая́к маячни́й прикметник від: мая́чення Орфографічний словник української мови
2. маячний — I маячн`ий-а, -е. Стос. до маячення. || Божевільний, безумний. Маячні ідеї. II ма`ячний-а, -е. Те саме, що маяковий. Маячна башта. Маячна культура (рослина) — культура, що її висівають разом з іншими культурами, але яка сходить раніше за них і позначає рядки посівів. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. маячний — МАЯЧНИ́Й, а́, е́. Стос. до маячення. Та й усе життя отоді в Обухівці – не віриться, що це була дійсність, а не привиділось у важкому маячному сні (А. Головко); Неясні маячні образи вимальовувались перед ним (Ю. Бедзик); // Божевільний, безумний. Словник української мови у 20 томах
4. маячний — БЕЗУ́МНИЙ (який здійснюється без обдумування, необачно, суперечить вимогам розуму), БЕЗРОЗСУ́ДНИЙ, БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ підсил., МАЯЧНИ́Й підсил., МАЯЧЛИ́ВИЙ підсил. рідше, ШАЛЕ́НИЙ підсил., НАВІЖЕ́НИЙ підсил. розм. А я теж мучився, дивлячись на нього. Словник синонімів української мови
5. маячний — МАЯ́ЧНИЙ, а, е. Те саме, що маяко́вий. Маячна башта. ∆ Мая́чна культу́ра (росли́на) — культура, що її висівають разом з іншими культурами, але яка сходить раніше за них і позначає рядки посівів. — Колись було підсівали.. Словник української мови в 11 томах
6. маячний — Мая́чний, -а, -е Видный, замѣтный. То вид маячніший, завидніший був, поки не стригсь, а як чуба збув, то таке гостропике стало. Лубен. у. Словник української мови Грінченка