1. Словник української мови в 11 томах

маячний

МАЯ́ЧНИЙ, а, е. Те саме, що маяко́вий.

Маячна башта.

∆ Мая́чна культу́ра (росли́на) — культура, що її висівають разом з іншими культурами, але яка сходить раніше за них і позначає рядки посівів.

— Колись було підсівали.. рядочки маячної культури, — згадує Григорій Антонович, — щоб міжряддя раніше обробити й бур’яни знищити (Хлібороб Укр., 9, 1965, 30).

МАЯЧНИ́Й, а́, е́. Стос. до маячення.

Та й усе життя отоді в Обухівці — не віриться, що це була дійсність, а не привиділось у важкому маячному сні (Головко, II, 1957, 179);

Неясні маячні образи вимальовувались перед ним (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 167);

// Божевільний, безумний.

У своїх маячних планах завоювання світового панування фашисти відводили Україні особливе місце (Ком. Укр., 10, 1964, 30).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маячний — мая́чний прикметник від: мая́к маячни́й прикметник від: мая́чення Орфографічний словник української мови
  2. маячний — Маячливий, манячливий; (- ідею) божевільний, дикий, безумний, маніякальний, нестямний. Словник синонімів Караванського
  3. маячний — I маячн`ий-а, -е. Стос. до маячення. || Божевільний, безумний. Маячні ідеї. II ма`ячний-а, -е. Те саме, що маяковий. Маячна башта. Маячна культура (рослина) — культура, що її висівають разом з іншими культурами, але яка сходить раніше за них і позначає рядки посівів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. маячний — МАЯЧНИ́Й, а́, е́. Стос. до маячення. Та й усе життя отоді в Обухівці – не віриться, що це була дійсність, а не привиділось у важкому маячному сні (А. Головко); Неясні маячні образи вимальовувались перед ним (Ю. Бедзик); // Божевільний, безумний. Словник української мови у 20 томах
  5. маячний — БЕЗУ́МНИЙ (який здійснюється без обдумування, необачно, суперечить вимогам розуму), БЕЗРОЗСУ́ДНИЙ, БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ підсил., МАЯЧНИ́Й підсил., МАЯЧЛИ́ВИЙ підсил. рідше, ШАЛЕ́НИЙ підсил., НАВІЖЕ́НИЙ підсил. розм. А я теж мучився, дивлячись на нього. Словник синонімів української мови
  6. маячний — Мая́чний, -а, -е Видный, замѣтный. То вид маячніший, завидніший був, поки не стригсь, а як чуба збув, то таке гостропике стало. Лубен. у. Словник української мови Грінченка