маячня
МАЯЧНЯ́, і́, ж.
Гарячковий стан хворої людини, що звичайно супроводжується незв'язною, невиразною, беззмістовною мовою.
Ворожки шептали над Маріорою, підкурювали її, поїли зіллям – нічого не помагалось. Та ж сама гарячка, та ж маячня, той же неспокій... (М. Коцюбинський);
[Жура:] Цілий місяць після цієї страшної ночі я лежала непритомна, в маячні (І. Кочерга);
* У порівн. Тепер щодня, як у маячні, Перехрест шукав злочинця (Іван Ле);
// розм. Нездійсненні мрії.
Він – не Євгеній байронічний. Не Ленський, повний маячні (М. Рильський);
Хто їй навіяв ту бредню, Безумну серця маячню, Чар небезпечний і принадний (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);
// зневажл. Божевільні висловлювання, плани, що постають у хворобливій або збоченій уяві.
– Цікаво буде подивитися, як цей самий директор накаже вам здійснювати Каргатову маячню (Ю. Шовкопляс).
Словник української мови (СУМ-20)