метеор

МЕТЕО́Р, ЗОРЯ́ розм. Вогнистою рискою черкнув по небозводу метеор і згас (І. Волошин); Глянула я на небо, аж над Кишиневом котиться з неба зоря (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. метеор — метеор і метеорит Метеор – зірка, яка падає, явище спалаху в атмосфері. Фотографія метеора. Метеорит – тверде тіло, що випадає на поверхню нашої планети, залишок метеора. Падіння метеорита.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. метеор — метео́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. метеор — МЕТЕОР – МЕТЕОРИТ Метеор, -а. Спалах, яким супроводжується згоряння в атмосфері Землі невеликого розпеченого тіла, що потрапляє в неї з міжпланетного простору; переносно – те, що раптово з’являється і швидко зникає. Метеорит, -а.  Літературне слововживання
4. метеор — див. ЗІРКА; (яскравий) болід.  Словник синонімів Караванського
5. метеор — [меитеиор] -ра, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іў  Орфоепічний словник української мови
6. метеор — -а, ч. 1》 Тверде тіло космічного походження, що потрапляє з величезною швидкістю в земну атмосферу; падаюча зірка. 2》 Швидкохідне пасажирське судно на підводних крилах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. метеор — Літавець  Словник чужослів Павло Штепа
8. метеор — МЕТЕО́Р, а, ч. Тверде тіло космічного походження, що потрапляє з величезною швидкістю в земну атмосферу; падаюча зірка. Метеори раз у раз спадали з неба на степ, то ніби хто кропив небо огняною водою...  Словник української мови у 20 томах
9. метеор — метео́р (від грец. μετέωρος – той, що перебуває зверху, в повітрі) 1. Явище спалаху в атмосфері, зумовлене залітанням у неї з космічного простору невеликих твердих тіл, що рухаються з великими швидкостями. 2. Переносно – те, що раптово з’являється, викликає ефект і швидко зникає.  Словник іншомовних слів Мельничука
10. метеор — Явище спалаху в земній атмосфері (ефект падаючої зірки) внаслідок залітання у неї з космосу метеоритного тіла (розжареного від тертя).  Універсальний словник-енциклопедія
11. метеор — Метео́р, -ра; -о́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. метеор — МЕТЕО́Р, а, ч. Тверде тіло космічного походження, що потрапляє з величезною швидкістю в земну атмосферу; падаюча зірка. Метеори раз у раз спадали з неба на степ, то ніби хто кропив небо огняною водою...  Словник української мови в 11 томах