микатися
ВТРУЧА́ТИСЯ (УТРУЧА́ТИСЯ) у що, до чого (з власного бажання, самочинно включатися в якусь дію, починати займатися чиїмись справами), ВТОРГА́ТИСЯ (УТОРГА́ТИСЯ) книжн., ВВ'Я́ЗУВАТИСЯ (УВ'Я́ЗУВАТИСЯ) розм., ВСТРЯВА́ТИ (УСТРЯВА́ТИ) розм., ВПЛУ́ТУВАТИСЯ (УПЛУ́ТУВАТИСЯ) розм., ПРИПЛУ́ТУВАТИСЯ розм., ЛІ́ЗТИ розм., МІША́ТИСЯ розм., ЗАМІ́ШУВАТИСЯ розм., ВМІ́ШУВАТИСЯ (УМІ́ШУВАТИСЯ) розм., МИ́КАТИСЯ діал., ТУРА́ТИСЯ діал.; ПІДПРЯГА́ТИСЯ розм. (у розмову). — Док.: втру́титися (утру́титися), вто́ргнутися (уто́ргнутися), вв'яза́тися (ув'яза́тися), встря́нути (устря́нути), встря́ти (устря́ти), вплу́татися (уплу́татися), приплу́татися, влі́зти, заміша́тися, вміша́тися (уміша́тися), підпрягти́ся. Тут я почуваюся вільним,.. ніхто не втручається в моє приватне життя (М. Коцюбинський); — Письменники сміливо вторгаються у життя, порушуючи найскладніші проблеми (з газети); Без крайньої потреби не ув'язується (офіціантка) з відвідувачами в суперечки (О. Гончар); Чи варт вам устрявати у таке діло? Що вона вам — сестра, родичка? (Панас Мирний); Моя дружина.. ні в які авантюри не стане вплутуватися (І. Кулик); — А я вам кажу про це, бо ви в мене питали про нього! Якби не питали, то я б ліз? (Є. Гуцало); — Се моє діло: чи продав, чи позакладав, — не мішайтесь (Г. Квітка-Основ'яненко); Він не вирізняється нічим із юрби селян, рідко вмішується в розмову (І. Франко); — Я вже й не микаюсь в їх діло, і змовчую (І. Нечуй-Левицький); Василеве поле засівав Шміло, бо Василь.. ні до чого й не турався (І. Франко).
НИКА́ТИ (ходити туди-сюди, перев. без діла, без потреби), ТИНЯ́ТИСЯ розм., ШВЕ́НДЯТИ розм., ШВЕ́НДЯТИСЯ розм. рідше, ШАЛА́ТИСЯ розм., СЛОНЯ́ТИСЯ розм. рідше, МИ́КАТИСЯ розм. рідше; СНУВА́ТИ розм., СНУВА́ТИСЯ розм. рідше, СНОВИГА́ТИ (СНОВИГА́ТИ) розм. (швидко пересуваючись або довго ходячи); ША́СТАТИ розм., ША́СТАТИСЯ розм. рідше (швидко, квапливо); ВЕ́ШТАТИСЯ розм. (ходити туди-сюди, в різних напрямках); ВАЛА́НДАТИСЯ розм. (ходити без діла). Дід нудився, никав без роботи по хаті, по садку, заходив у пасіку (І. Нечуй-Левицький); Сусідові.., мабуть, не спалося, бо він уже тинявся по двору (П. Панч); — Не швендяй під ногами! Забирайся (І. Микитенко); — Обридли ви мені, кохані панове, — процідив Вовк крізь зуби, звертаючись до Бережана. — Шалаєтесь туди-сюди... (І. Муратов); Я снував по покоях, мов неприкаяний, не знаючи, що робити, за що взятися (І. Франко); Люди снуються туди і сюди — хто знає, куди й для чого (М. Коцюбинський); Ще довго Марія по хаті вешталась. Підбивала тісто в макітрі, поралась біля печі (А. Головко); Справа громадської праці вже була добре організована, і ніхто не валандався без діла (О. Бойченко). — Пор. 1. блука́ти.
Словник синонімів української мови