микатися
МИ́КАТИСЯ, аюся, аєшся і ми́чуся, ми́чешся, недок., діал.
1. Вештатися.
Коло рота мичеться, та в рот не попаде (Номис, 1864, № 1772);
На Марусю, що тут микалась то в кімнату, то в хату, то з хати у сіни, то з сіней .. в хату, і не дививсь [Василь] зовсім (Кв.-Осн., II, 1956, 53);
Біля гарб лежали круторогі воли, мекали вівці, іржали коні, під ногами микалися собаки (Панч, Гомон. Україна, 1954, 293).
2. Лізти, втручатися у що-небудь.
Коли не піп, не микайся в ризи (Номис, 1864, № 9571);
Лукина нічого не робила, ні в що не микалась (Н.-Лев., III, 1956, 359).
Словник української мови (СУМ-11)