мовитися

ВИМОВЛЯ́ТИСЯ (про слова, звуки тощо — передаватися голосом), ЗВУЧА́ТИ, МО́ВИТИСЯ. — Док.: ви́мовитися, прозвуча́ти. Приємно, коли в дітей гарні й милозвучні імена, коли вони вимовляються легко й коротко (з журналу); Слова звучать виразно (І. Франко); Дружба — однаково мовиться (В. Бичко).

ІТИ́СЯ (ЙТИ́СЯ) безос., про кого-що (мова йде про кого, що-небудь), МО́ВИТИСЯ, ХОДИ́ТИСЯ діал., ХОДИ́ТИ діал. — Док.: піти́ся. Дехто з них питав крайнього, про що йдеться (С. Васильченко); Вона вгляділа незвичайні рум'янці на їх щоках і прикмітила, що в їх мова мовиться не якась звичайна, щоденна, а ходиться їм про щось інше (І. Нечуй-Левицький); Він зрозумів, що тут ходить про його авторитет перед дівчиною (Г. Коцюба)

Значення в інших словниках

1. мовитися — мо́витися дієслово недоконаного виду безос.  Орфографічний словник української мови
2. мовитися — -иться; мн. мовляться; недок. Висловлюватися вголос; говоритися. || безос. [Як то] мовиться у знач. вставн. сл. — уживається для виділення усталених висловів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мовитися — МО́ВИТИСЯ, иться; мн. мо́вляться; недок. Висловлюватися вголос; говоритися. [Паламар:] Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться! Скоро я вас, мої друзі, покину!.. (М. Кропивницький); Дружба – однаково мовиться, Слово – свобода – одне.  Словник української мови у 20 томах
4. мовитися — МО́ВИТИСЯ, иться; мн. мо́вляться; недок. Висловлюватися вголос; говоритися. [Паламар:] Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться! Скоро я вас, мої друзі, покину!.. (Крон., І, 1958, 533); Дружба — однаково мовиться, Слово — свобода — одне.  Словник української мови в 11 томах
5. мовитися — Мо́витися, -ться гл. безл. Говориться. Не так швидко робиться, як мовиться. Ном. № 5603. Мова мовиться. Идетъ разговоръ, говорится. Батько промовив ті слова так спокійно, неначе мова мовилась про когось иншого, а не про його. Левиц. Пов. 114.  Словник української мови Грінченка