мовитися
МО́ВИТИСЯ, иться; мн. мо́вляться; недок.
Висловлюватися вголос; говоритися.
[Паламар:] Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться! Скоро я вас, мої друзі, покину!.. (М. Кропивницький);
Дружба – однаково мовиться, Слово – свобода – одне. Наша розмова чудова ця Тепло хвилює мене... (В. Бичко);
// безос.
Не так швидко робиться, як мовиться (прислів'я);
З уривків розмов важко було як слід добрати візникові, про що мовилося (Іван Ле).
◇ Мо́ва йде (мо́виться, була́) див. мо́ва;
(1) Як [то] мо́виться, у знач. вставн. сл. – уживається для виділення усталених висловів.
Не плутайся під ногами. Держи, як то мовиться, нейтралітет (А. Головко);
– Та воно, звісно... В гурті, мовиться, й батька легше бити (Іван Ле);
Люди стояли за ним, як мовиться, горою (Ю. Мельничук).
Словник української мови (СУМ-20)