мовитися
МО́ВИТИСЯ, иться; мн. мо́вляться; недок.
Висловлюватися вголос; говоритися.
[Паламар:] Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться! Скоро я вас, мої друзі, покину!.. (М. Кропивницький);
Дружба – однаково мовиться, Слово – свобода – одне. Наша розмова чудова ця Тепло хвилює мене... (В. Бичко);
// безос.
Не так швидко робиться, як мовиться (прислів'я);
З уривків розмов важко було як слід добрати візникові, про що мовилося (Іван Ле).
◇ Мо́ва йде (мо́виться, була́) див. мо́ва;
(1) Як [то] мо́виться, у знач. вставн. сл. – уживається для виділення усталених висловів.
Не плутайся під ногами. Держи, як то мовиться, нейтралітет (А. Головко);
– Та воно, звісно... В гурті, мовиться, й батька легше бити (Іван Ле);
Люди стояли за ним, як мовиться, горою (Ю. Мельничук).
Значення в інших словниках
- мовитися — мо́витися дієслово недоконаного виду безос. Орфографічний словник української мови
- мовитися — -иться; мн. мовляться; недок. Висловлюватися вголос; говоритися. || безос. [Як то] мовиться у знач. вставн. сл. — уживається для виділення усталених висловів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мовитися — ВИМОВЛЯ́ТИСЯ (про слова, звуки тощо — передаватися голосом), ЗВУЧА́ТИ, МО́ВИТИСЯ. — Док.: ви́мовитися, прозвуча́ти. Приємно, коли в дітей гарні й милозвучні імена, коли вони вимовляються легко й коротко (з журналу); Слова звучать виразно (І. Словник синонімів української мови
- мовитися — МО́ВИТИСЯ, иться; мн. мо́вляться; недок. Висловлюватися вголос; говоритися. [Паламар:] Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться! Скоро я вас, мої друзі, покину!.. (Крон., І, 1958, 533); Дружба — однаково мовиться, Слово — свобода — одне. Словник української мови в 11 томах
- мовитися — Мо́витися, -ться гл. безл. Говориться. Не так швидко робиться, як мовиться. Ном. № 5603. Мова мовиться. Идетъ разговоръ, говорится. Батько промовив ті слова так спокійно, неначе мова мовилась про когось иншого, а не про його. Левиц. Пов. 114. Словник української мови Грінченка