1. Словник української мови в 11 томах

мовитися

МО́ВИТИСЯ, иться; мн. мо́вляться; недок. Висловлюватися вголос; говоритися.

[Паламар:] Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться! Скоро я вас, мої друзі, покину!.. (Крон., І, 1958, 533);

Дружба — однаково мовиться, Слово — свобода — одне. Наша розмова чудова ця Тепло хвилює мене… (Бичко, Сійся.., 1959, 120);

// безос.

Не так швидко робиться, як мовиться (Укр.. присл.., 1955, 186);

3 уривків розмов важко було як слід добрати візникові, про що мовилося (Ле, Міжгір’я, 1953, 45).

◊ Мо́ва мо́виться (мо́вилась) див. мо́ва;

Мо́ва не мо́вилася див. мо́ва;

|Як то] мо́виться, у знач. встлвн. сл.— уживається для виділення усталених висловів.

— Не плутайся під ногами. Держи, як то мовиться, нейтралітет (Головко, II, 1957, 449);

— Та воно, звісно… В гурті, мовиться, й батька легше бити (Ле, Ю. Кудря, 1956, 344);

Люди стояли за ним, як мовиться, горою (Мельн., Коли кров.., 1960, 87).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мовитися — мо́витися дієслово недоконаного виду безос. Орфографічний словник української мови
  2. мовитися — -иться; мн. мовляться; недок. Висловлюватися вголос; говоритися. || безос. [Як то] мовиться у знач. вставн. сл. — уживається для виділення усталених висловів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мовитися — МО́ВИТИСЯ, иться; мн. мо́вляться; недок. Висловлюватися вголос; говоритися. [Паламар:] Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться! Скоро я вас, мої друзі, покину!.. (М. Кропивницький); Дружба – однаково мовиться, Слово – свобода – одне. Словник української мови у 20 томах
  4. мовитися — ВИМОВЛЯ́ТИСЯ (про слова, звуки тощо — передаватися голосом), ЗВУЧА́ТИ, МО́ВИТИСЯ. — Док.: ви́мовитися, прозвуча́ти. Приємно, коли в дітей гарні й милозвучні імена, коли вони вимовляються легко й коротко (з журналу); Слова звучать виразно (І. Словник синонімів української мови
  5. мовитися — Мо́витися, -ться гл. безл. Говориться. Не так швидко робиться, як мовиться. Ном. № 5603. Мова мовиться. Идетъ разговоръ, говорится. Батько промовив ті слова так спокійно, неначе мова мовилась про когось иншого, а не про його. Левиц. Пов. 114. Словник української мови Грінченка