1. Великий тлумачний словник сучасної мови

мовитися

мо́витися

-иться; мн. мовляться; недок.

Висловлюватися вголос; говоритися.

|| безос.

[Як то] мовиться у знач. вставн. сл. — уживається для виділення усталених висловів.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мовитися — мо́витися дієслово недоконаного виду безос. Орфографічний словник української мови
  2. мовитися — МО́ВИТИСЯ, иться; мн. мо́вляться; недок. Висловлюватися вголос; говоритися. [Паламар:] Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться! Скоро я вас, мої друзі, покину!.. (М. Кропивницький); Дружба – однаково мовиться, Слово – свобода – одне. Словник української мови у 20 томах
  3. мовитися — ВИМОВЛЯ́ТИСЯ (про слова, звуки тощо — передаватися голосом), ЗВУЧА́ТИ, МО́ВИТИСЯ. — Док.: ви́мовитися, прозвуча́ти. Приємно, коли в дітей гарні й милозвучні імена, коли вони вимовляються легко й коротко (з журналу); Слова звучать виразно (І. Словник синонімів української мови
  4. мовитися — МО́ВИТИСЯ, иться; мн. мо́вляться; недок. Висловлюватися вголос; говоритися. [Паламар:] Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться! Скоро я вас, мої друзі, покину!.. (Крон., І, 1958, 533); Дружба — однаково мовиться, Слово — свобода — одне. Словник української мови в 11 томах
  5. мовитися — Мо́витися, -ться гл. безл. Говориться. Не так швидко робиться, як мовиться. Ном. № 5603. Мова мовиться. Идетъ разговоръ, говорится. Батько промовив ті слова так спокійно, неначе мова мовилась про когось иншого, а не про його. Левиц. Пов. 114. Словник української мови Грінченка