1. Словник української мови Грінченка

мовитися

Мо́витися, -ться

гл. безл. Говориться. Не так швидко робиться, як мовиться. Ном. № 5603. Мова мовиться. Идетъ разговоръ, говорится. Батько промовив ті слова так спокійно, неначе мова мовилась про когось иншого, а не про його. Левиц. Пов. 114. Мова не мовиться. Разговоръ не клеится. Сумно стало, мова не мовилась. МВ. ІІ. 184.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мовитися — мо́витися дієслово недоконаного виду безос. Орфографічний словник української мови
  2. мовитися — -иться; мн. мовляться; недок. Висловлюватися вголос; говоритися. || безос. [Як то] мовиться у знач. вставн. сл. — уживається для виділення усталених висловів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мовитися — МО́ВИТИСЯ, иться; мн. мо́вляться; недок. Висловлюватися вголос; говоритися. [Паламар:] Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться! Скоро я вас, мої друзі, покину!.. (М. Кропивницький); Дружба – однаково мовиться, Слово – свобода – одне. Словник української мови у 20 томах
  4. мовитися — ВИМОВЛЯ́ТИСЯ (про слова, звуки тощо — передаватися голосом), ЗВУЧА́ТИ, МО́ВИТИСЯ. — Док.: ви́мовитися, прозвуча́ти. Приємно, коли в дітей гарні й милозвучні імена, коли вони вимовляються легко й коротко (з журналу); Слова звучать виразно (І. Словник синонімів української мови
  5. мовитися — МО́ВИТИСЯ, иться; мн. мо́вляться; недок. Висловлюватися вголос; говоритися. [Паламар:] Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться! Скоро я вас, мої друзі, покину!.. (Крон., І, 1958, 533); Дружба — однаково мовиться, Слово — свобода — одне. Словник української мови в 11 томах