мовознавець

МОВОЗНА́ВЕЦЬ, ЛІНГВІ́СТ, МО́ВНИК розм. Сідалковський підкреслено розмовляв чистою літературною мовою за випуском останнього доповненого і переробленого групою мовознавців правопису (О. Чорногуз); Хто ж, як не лінгвісти, повинен порушувати питання про катастрофічний стан української мови? (з газети); За порадами до Жежери звертались не тільки два біологи, а й мовник Валентина Іванівна (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. мовознавець — мовозна́вець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. мовознавець — Філолог, ЛІНҐВІСТ, жм. мовник.  Словник синонімів Караванського
3. мовознавець — -вця, ч. Фахівець із мовознавства.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мовознавець — МОВОЗНА́ВЕЦЬ, вця, ч. Фахівець із мовознавства. В Харкові жили й працювали письменники Гулак-Артемовський, Квітка-Основ'яненко, славетний мовознавець Потебня (П.  Словник української мови у 20 томах
5. мовознавець — Мовозна́вець, -вця; -на́вці, -вців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. мовознавець — МОВОЗНА́ВЕЦЬ, вця, ч. Фахівець з мовознавства. В Харкові жили й працювали письменники Гулак-Артемовський, Квітка-Основ’яненко, славетний мовознавець Потебня (Панч, В дорозі, 1959, 265); Боротьба за чистоту мови — це справа не тільки мовознавців...  Словник української мови в 11 томах