мовчати
МОВЧА́ТИ (нічого не говорити; зберігати щось у таємниці), НІМУВА́ТИ заст., НІМО́ТСТВУВАТИ заст.; ЗАМО́ВЧУВАТИ (з певною метою обминати мовчанкою щось); ПОМО́ВЧУВАТИ розм., ПОМО́ВКУВАТИ розм. (ухиляючись, утримуючись від розмов). — Док.: замовча́ти, помо́вчати. Слідчий мовчить, не натискає, не кричить, — він чогось жде. Чого ж він жде? (І. Багряний); — Змовились ми мовчати, нікому й не натякати про нашу роботу (М. Коцюбинський); Ксенія розпитувала Олега про Харків, він охоче розповідав. Іноді вони мовкли і довго німували (С. Голованівський); Думаю, що занадто замовчувати і недоговорювати те, що можна зовсім просто і щиро сказати, теж не слід (Леся Українка); Тропінін, як завжди, скромний, помовчував собі (О. Іваненко).
Словник синонімів української мови