мовчати
Вмієш сказати, вмій і змовчати.
Знай міру і пору.
-Мовчанка — признання до вини.
Хто мовчить, той не боронить себе.
Мовчанки не пишуть і голови не сушать.
Хто мовчить, того за свідка не кличуть.
Мовчи та свою біду товчи.
Не нарікай а мовчки зноси свою лиху долю.
Мовчи, язичку, будеш їсти кашку.
Говореням образиш когось і не дістанеш, чого потребуєш.
Мовчи, язичку, будеш їсти паляничку.
Значіння, що й попереднє.
Мовчить, якби води у рот набрав.
Не каже ані слова. Боїться отворити рот.
Непитаний — мовчи, небитий — не кричи.
Коли не питають, то не виривайся з язиком, а як тобі не кривда, то не нарікай.
Порожна бочка гудить, а повна мовчить.
Дурень чваниться, а мудрий мовчить.
Хто мовчить, двох навчить.
Бо більше довідається від тих, що говорять.
Не стидно мовчать, коли нема чого казать.
То не стидно мовчати, як нема що доброго сказати.
Краще мовчати, ніж говорити дурниці.
Уміє мовчати, як гріб.
Вміє берегти таємницю.
Приповідки або українсько-народня філософія