мовчати
Вмієш сказати, вмій і змовчати.
Знай міру і пору.
-Мовчанка — признання до вини.
Хто мовчить, той не боронить себе.
Мовчанки не пишуть і голови не сушать.
Хто мовчить, того за свідка не кличуть.
Мовчи та свою біду товчи.
Не нарікай а мовчки зноси свою лиху долю.
Мовчи, язичку, будеш їсти кашку.
Говореням образиш когось і не дістанеш, чого потребуєш.
Мовчи, язичку, будеш їсти паляничку.
Значіння, що й попереднє.
Мовчить, якби води у рот набрав.
Не каже ані слова. Боїться отворити рот.
Непитаний — мовчи, небитий — не кричи.
Коли не питають, то не виривайся з язиком, а як тобі не кривда, то не нарікай.
Порожна бочка гудить, а повна мовчить.
Дурень чваниться, а мудрий мовчить.
Хто мовчить, двох навчить.
Бо більше довідається від тих, що говорять.
Не стидно мовчать, коли нема чого казать.
То не стидно мовчати, як нема що доброго сказати.
Краще мовчати, ніж говорити дурниці.
Уміє мовчати, як гріб.
Вміє берегти таємницю.
Значення в інших словниках
- мовчати — (зберігати мовчанку) німувати// не зронити ні слова, води в рот набрати, грати в мовчанку, не мовити і слова, забути язика в роті. Словник синонімів Полюги
- мовчати — мовча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- мовчати — (подовгу не розмовляти) справляти мовчанку; (не відповідати комусь з певних причин) відповідати (відповісти) мовчанкою; (ухилитися від розмов) грати (гратися) в мовчанку; (зовсім не розмовляти) не вимовити (не мовити, не сказати... Словник фразеологічних синонімів
- мовчати — Не говорити, німувати, о. справляти мовчанку, тримати язик за зубами, не розтуляти рота, дк. у рот води набрати, прикусити язик; (- що) не розказувати чого, критися з чим, не давати волі язику; (не висловлюватися) тримати при собі думки... Словник синонімів Караванського
- мовчати — Замовкати, анітелень, анічичирк, відмовчуватися, замовкати, заніміти, заціпеніти, змовчувати, знемовлюватися, змовкати, недомовкувати, нишкнути, німувати, німотствувати, нітелень (у знач, дієслова), нічичирк (т.с. Словник синонімів Вусика
- мовчати — [моўчатие] моуўчу, -чиш, -чиемо, -чиете; нак. -чи, моуўч'іт' Орфоепічний словник української мови
- мовчати — -чу, -чиш, недок. 1》 Нічого не говорити. 2》 Не розказувати, не говорити про кого-, що-небудь; зберігати в таємниці. 3》 перен. Не видавати звуків, не порушувати тиші. || Не діяти (про апарати, які подають звукові сигнали, про вогнепальну зброю тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
- мовчати — МОВЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Нічого не говорити. Складачі також мовчали .. при своїй роботі (І. Франко); Капітан глянув на Рубана, Рубан на капітана, але обидва продовжували мовчати (П. Словник української мови у 20 томах
- мовчати — мовча́ти: ◊ мовча́ти як мур → мур Лексикон львівський: поважно і на жарт
- мовчати — мовчи́ та диш, жарт. Уживається як порада кому-небудь вести себе спокійно, нічим не виявляти себе; сиди тихо. — Викинь лиш дур з голови; удар лихом об землю,— мовчи та диш! (І. Котляревський); — Ні, козаче, викинь із голови, щоб відсіля втекти. Фразеологічний словник української мови
- мовчати — МОВЧА́ТИ (нічого не говорити; зберігати щось у таємниці), НІМУВА́ТИ заст., НІМО́ТСТВУВАТИ заст.; ЗАМО́ВЧУВАТИ (з певною метою обминати мовчанкою щось); ПОМО́ВЧУВАТИ розм., ПОМО́ВКУВАТИ розм. (ухиляючись, утримуючись від розмов). — Док. Словник синонімів української мови
- мовчати — Мовча́ти, -чу́, -чи́ш, -ча́ть; мовчачи́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мовчати — МОВЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Нічого не говорити. Складачі також мовчали ..при своїй роботі (Фр., VI, 1951, 253); Капітан глянув на Рубана, Рубан на капітана, але обидва продовжували мовчати (Панч, Ерік.., 1950, 35). Словник української мови в 11 томах
- мовчати — Мовча́ти, -чу́, -чи́ш гл. Молчать. Хто мовчить, той двох навчить. Ном. № 5054. Нужда мовчати не вміє. Ном. № 9772 Слухає Наталя та мовчки мовчить. О. 1862. VIII. 24. Словник української мови Грінченка