мовчати

Значення в інших словниках

1. мовчати — (зберігати мовчанку) німувати// не зронити ні слова, води в рот набрати, грати в мовчанку, не мовити і слова, забути язика в роті. Словник синонімів Полюги
2. мовчати — мовча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
3. мовчати — (подовгу не розмовляти) справляти мовчанку; (не відповідати комусь з певних причин) відповідати (відповісти) мовчанкою; (ухилитися від розмов) грати (гратися) в мовчанку; (зовсім не розмовляти) не вимовити (не мовити, не сказати... Словник фразеологічних синонімів
4. мовчати — Не говорити, німувати, о. справляти мовчанку, тримати язик за зубами, не розтуляти рота, дк. у рот води набрати, прикусити язик; (- що) не розказувати чого, критися з чим, не давати волі язику; (не висловлюватися) тримати при собі думки... Словник синонімів Караванського
5. мовчати — Замовкати, анітелень, анічичирк, відмовчуватися, замовкати, заніміти, заціпеніти, змовчувати, знемовлюватися, змовкати, недомовкувати, нишкнути, німувати, німотствувати, нітелень (у знач, дієслова), нічичирк (т.с. Словник синонімів Вусика
6. мовчати — -чу, -чиш, недок. 1》 Нічого не говорити. 2》 Не розказувати, не говорити про кого-, що-небудь; зберігати в таємниці. 3》 перен. Не видавати звуків, не порушувати тиші. || Не діяти (про апарати, які подають звукові сигнали, про вогнепальну зброю тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
7. мовчати — МОВЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Нічого не говорити. Складачі також мовчали .. при своїй роботі (І. Франко); Капітан глянув на Рубана, Рубан на капітана, але обидва продовжували мовчати (П. Словник української мови у 20 томах
8. мовчати — мовча́ти: ◊ мовча́ти як мур → мур Лексикон львівський: поважно і на жарт
9. мовчати — Вмієш сказати, вмій і змовчати. Знай міру і пору. -Мовчанка — признання до вини. Хто мовчить, той не боронить себе. Мовчанки не пишуть і голови не сушать. Хто мовчить, того за свідка не кличуть. Мовчи та свою біду товчи. Приповідки або українсько-народня філософія
10. мовчати — мовчи́ та диш, жарт. Уживається як порада кому-небудь вести себе спокійно, нічим не виявляти себе; сиди тихо. — Викинь лиш дур з голови; удар лихом об землю,— мовчи та диш! (І. Котляревський); — Ні, козаче, викинь із голови, щоб відсіля втекти. Фразеологічний словник української мови
11. мовчати — МОВЧА́ТИ (нічого не говорити; зберігати щось у таємниці), НІМУВА́ТИ заст., НІМО́ТСТВУВАТИ заст.; ЗАМО́ВЧУВАТИ (з певною метою обминати мовчанкою щось); ПОМО́ВЧУВАТИ розм., ПОМО́ВКУВАТИ розм. (ухиляючись, утримуючись від розмов). — Док. Словник синонімів української мови
12. мовчати — Мовча́ти, -чу́, -чи́ш, -ча́ть; мовчачи́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
13. мовчати — МОВЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Нічого не говорити. Складачі також мовчали ..при своїй роботі (Фр., VI, 1951, 253); Капітан глянув на Рубана, Рубан на капітана, але обидва продовжували мовчати (Панч, Ерік.., 1950, 35). Словник української мови в 11 томах
14. мовчати — Мовча́ти, -чу́, -чи́ш гл. Молчать. Хто мовчить, той двох навчить. Ном. № 5054. Нужда мовчати не вміє. Ном. № 9772 Слухає Наталя та мовчки мовчить. О. 1862. VIII. 24. Словник української мови Грінченка