1. Орфоепічний словник української мови

мовчун

мовчу́н

[моуўчун]

моўчуна, м. (на) моўчунов'і/ моўчун'і, кл. -унеи, мн. моўчуни, моўчун'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мовчун — мовчу́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. мовчун — див. мовчазний; похмурий Словник синонімів Вусика
  3. мовчун — -а, ч. Той, хто звичайно мовчить, не любить багато говорити. || Той, хто не висловлює своїх думок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мовчун — МОВЧУ́Н, а́, ч. Той, хто звичайно мовчить, не любить багато говорити. Нічна пізня доба, чарка горілки .. розв'язують мову, додають красномовності навіть не красномовній розмові мовчуна о. Мойсея (І. Словник української мови у 20 томах
  5. мовчун — МОВЧУ́Н (той, хто не любить багато говорити), МОВЧА́ЛЬНИК розм., МОВЧА́ЗНИК розм., МОВЧА́Н розм., МОВЧА́К розм.; ПОНУ́РА розм. (похмура людина). Ковалі Грищенки — мовчуни. Удвох з братом за вік викували більше підків, ніж сказали слів (Ю. Словник синонімів української мови
  6. мовчун — МОВЧУ́Н, а, ч. Той, хто звичайно мовчить, не любить багато говорити. Нічна пізня доба, чарка горілки.. розв’язують мову, додають красномовності навіть не красномовній розмові мовчуна о. Мойсея (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  7. мовчун — Мовчун, -на м. Молчальникъ, неразговорчивый человѣкъ. Левиц. І. 138. Словник української мови Грінченка