1. Словник української мови у 20 томах

мовчун

МОВЧУ́Н, а́, ч.

Той, хто звичайно мовчить, не любить багато говорити.

Нічна пізня доба, чарка горілки .. розв'язують мову, додають красномовності навіть не красномовній розмові мовчуна о. Мойсея (І. Нечуй-Левицький);

Денис Блаженко, високий кряжистий мовчун, з завжди насупленими чорними бровами, заявив раптом, що він знає Поліщука особисто (О. Гончар);

// Той, хто не висловлює своїх думок.

Він же був таким м'якохарактерним мовчуном, що зі всім погоджувався (Є. Кравченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мовчун — мовчу́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. мовчун — див. мовчазний; похмурий Словник синонімів Вусика
  3. мовчун — [моуўчун] моўчуна, м. (на) моўчунов'і/ моўчун'і, кл. -унеи, мн. моўчуни, моўчун'іў Орфоепічний словник української мови
  4. мовчун — -а, ч. Той, хто звичайно мовчить, не любить багато говорити. || Той, хто не висловлює своїх думок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мовчун — МОВЧУ́Н (той, хто не любить багато говорити), МОВЧА́ЛЬНИК розм., МОВЧА́ЗНИК розм., МОВЧА́Н розм., МОВЧА́К розм.; ПОНУ́РА розм. (похмура людина). Ковалі Грищенки — мовчуни. Удвох з братом за вік викували більше підків, ніж сказали слів (Ю. Словник синонімів української мови
  6. мовчун — МОВЧУ́Н, а, ч. Той, хто звичайно мовчить, не любить багато говорити. Нічна пізня доба, чарка горілки.. розв’язують мову, додають красномовності навіть не красномовній розмові мовчуна о. Мойсея (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  7. мовчун — Мовчун, -на м. Молчальникъ, неразговорчивый человѣкъ. Левиц. І. 138. Словник української мови Грінченка