мовчок
МОВЧО́К, чка́, ч., розм.
Те саме, що мовча́ння 1.
– Здорові, рибалки! – Ні слова хлоп'ята. Бо важить багато рибальський мовчок (М. Шеремет);
// у знач. пред. Ні слова (не говорити).
Мовчок: розбив тато горшок, а мати і два, та ніхто не зна (Номис);
– А зараз іди, Павлушо, і мовчок. Добре? Нікому ні слова, – попередив Кавун (В. Кучер).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мовчок — мовчо́к іменник чоловічого роду мовчання розм. Орфографічний словник української мови
- мовчок — -чка, ч., розм. Те саме, що мовчання 1). || у знач. присудк. сл. Ні слова (не говорити). Великий тлумачний словник сучасної мови
- мовчок — Мовчо́к, мовчка́, -чко́ві Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мовчок — МОВЧО́К, чка, ч., розм. Те саме, що мовча́ння 1. — Здорові, рибалки! — Ні слова хлоп’ята. Бо важить багато рибальський мовчок (Шер., Дружбою.., 1954, 19) // У знач. присудк. сл. Ні слова (не говорити). Словник української мови в 11 томах
- мовчок — Мовчо́к, -чка м. Молчокъ, молчаніе. Мовчок: розбив тато горщок; а мати й два, та ніхто не зна. Ном. № 5949. мовчком = мовчки. Словник української мови Грінченка