мода
ЗВИ́ЧКА (певний спосіб дії, життя, манера поведінки і т. ін., що стали звичними, постійними для кого-небудь), ЗВИ́ЧАЙ рідше, ВДА́ЧА, МО́ДА, ПРИВИ́ЧКА розм., НА́ВИЧКА розм., ПОВА́ДКА розм., ЗАВИ́ЧКА діал., ЗВИЧА́ЙКА діал. Довголітня самотність виробила в Клавди звичку розмовляти сама з собою (Ірина Вільде); На цій отомані спав.. панотець по обіді. Мав звичай лягати з чобітьми (Лесь Мартович); Він уже в крові носив столітню привичку влади над людьми; вона, ця власть карати й милувати, влила ще в душу його предків краплю отрути (Г. Хоткевич); Любили (солдати) князя й за те, що він приніс у Другу армію суворовські навички і погляди (П. Кочура); — То в неї тільки повадка така — сльозами доймати (Панас Мирний); Ганна ніяк не могла погодитися з деякою Гордієвою завичкою поводитися з нею (Б. Грінченко); — Поставте статуетку! Що за міщанська звичайка, вічно крутить щось в руках? (Леся Українка).
МО́ДА (недовготривале панування в суспільстві певних смаків, що виявляється в зовнішніх формах побуту, особливо в одязі), ПОВЕДЕ́НЦІЯ розм., ПОВЕДІ́НКА заст. Тут багато аристократії з різних країн: герцоги, князі, барони, графи, принци — жити в Парижі стало модою (М. Слабошпицький); (Хуса:) Ти ж сама либонь того не знаєш, яка тепера поведінка в Римі на зачіски (Леся Українка).
Словник синонімів української мови