могуть

СИ́ЛА (велика значимість кого-, чого-небудь, здатність впливати, відігравати вирішальну роль), МІЦЬ, МОГУ́ТНІСТЬ підсил., МОГУ́ТТЯ підсил. поет., МОГУ́ТЬ підсил. поет. — Тоді, ще як тут панувала Польща, великі польські пани хапали землі.. і позиватись з ними не можна було, бо сила була в їх руках (І. Нечуй-Левицький); Могутність держави; Візантійці ще не могли здобутися на могуття, тому вибрали хитрощі (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. могуть — могу́ть вставне слово незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. могуть — див. сила  Словник синонімів Вусика
3. могуть — -і, ж., поет. Те саме, що могуття.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. могуть — МОГУ́ТЬ, і, ж., поет. Те саме, що могу́ття. Народ – єдина жива ріка, і всі, хто прагне вирватися з її швидкого плину чи упокорити її могуть для власних благ, то тільки піна, сміття... (Василь Шевчук).  Словник української мови у 20 томах
5. могуть — МОГУ́ТЬ, і, ж., поет. Те саме, що могу́ття. Кожний знає з них, що він прийшов сюди звеличить Батьківщину, помножить у віках могуть її орлину (Сос., Близька далина, 1960, 29).  Словник української мови в 11 томах